Пользовательского поиска
   EN   UA   RU   Пошук Фото Додати Фото
  Фото України
  Шпалери для робочого стола
Реклама:



  PhotoUa.Net » Ковель »

Сторінки:
1|2| >>|    Остання



Пам'ятник Тарасу Шевченку
Ковель. Волинська область.
Пам'ятник Тарасу Шевченку

Фото: Руслан Кобись
#070414_P1000966.jpg


Залізничний вокзал.
Ковель. Волинська область.
Залізничний вокзал.

Фото: Руслан Кобись
#070414_P1000996.jpg


Пам'ятник жертвам Другої світової війни.
Ковель. Волинська область.
Пам'ятник жертвам Другої світової війни.

Фото: Руслан Кобись
#070414_P1010003.jpg


Паротяг.
Ковель. Волинська область.
Паротяг.

Фото: Руслан Кобись
#070414_P1000997.jpg


Михайлівська церква
Ковель. Волинська область.
Михайлівська церква

Фото: Руслан Кобись
#070414_P1010007.jpg


Храм святого апостола Андрія Первозванного
Ковель. Волинська область.
Храм святого апостола Андрія Первозванного

Фото: Руслан Кобись
#070414_P1010005.jpg


Паротяг.
Ковель. Волинська область.
Паротяг.

Фото: Руслан Кобись
#070414_P1000999.jpg


122 мм гаубиця зразку 1938 р. Пам'ятник в честь 30-ти річчя перемоги в Другій світовій війні.
Ковель. Волинська область.
122 мм гаубиця зразку 1938 р. Пам'ятник в честь 30-ти річчя перемоги в Другій світовій війні.

Фото: Руслан Кобись
#070414_P1010009.jpg


Пам'ятник Тарасу Шевченку
Ковель. Волинська область.
Пам'ятник Тарасу Шевченку

Фото: Руслан Кобись
#070414_P1000968.jpg


На березі ріки Турія
Ковель
На березі ріки Турія

Фото: Руслан Кобись
#2941_P1100309.JPG


Пам`ятник Тарасу Шевченко
Ковель
Пам`ятник Тарасу Шевченко

Фото: Руслан Кобись
#2938_P1100286.JPG


Пам`ятник Тарасу Шевченко
Ковель
Пам`ятник Тарасу Шевченко

Фото: Руслан Кобись
#2939_P1100292.JPG


Сторінки:
1|2| >>|    Остання


Ковель

Ковель — місто обласного значення в Волинській області, райцентр Ковельського району.

Місто розташоване на обох берегах річки Турії, на низькій рівнині. З півночі воно обмежене лугами і болотами, а з півдня до нього примикають піски та ліси.

Населення Ковеля — 67,3 тис. мешканців (дані 2008 року).

Археологічними розкопками доведено існування тут поселення мідно-кам'яної доби (середина ІІІ тис. до н. е.). Є різні свідчення про багату та давню історію Ковеля, зокрема крем`яні сокири, списи, серпи, що були віднайдені на Ковельщині. В ті стародавні часи Волинь вкривалася людськими поселеннями, або «стоянками». Як правило, наші предки селилися в захищених місцях, біля водоймищ. О. Цинкаловський, досліджуючи перші поселення на Волині, підкреслював, що на місці, де постав Ковель, було виявлено багато камінного знаряддя, а також бронзових наконечників списів, римських монет. В «старому місті» було знайдено декілька видовбаних колод — трун, в яких лежали кістяки, а на високому березі знайшлася кераміка з 12-14 століття. За давньою легендою першим поселенцем у тутешній місцевості був вправний майстер—коваль, тому і село, де він жив, назвали Ковле. З часом це слово трансформувалось у сучасну назву — Ковель. [1]

На середньовічному гербі Ковеля поряд з іншою геральдичною атрибутикою — контури веж замку і підкови — давнього символу щастя і достатку. Ці зображення відповідають тогочасній дійсності. На жаль, слідів старовинного замку не збереглося. Вчені-історики твердять, що Ковель знаходився під захистом укріпленого замку з кількома ворітьми та вежами, який, вірогідно, був розташований на острові, оточеному річкою Турією та її притоками. Навколо замку згодом і формувався центр міста, де оселялась знать, ремісники, шляхта. Ковельчани були мудрими людьми. Замок мав гідрологічні споруди, що утримували воду, яка падала на великі колеса і крутила мукомельний механізм. Така споруда виконувала водночас і захисну функцію, і господарську — використовувалась, як млин. Старожили пам`ятають про цей замок за переказами, в яких йдеться про те, що він був знищений пожежею. Вцілілі від пожежі ворота з вежею, як останній свідок Ковельського замку, простояли до 1805 року і були зруйновані за наказом російського генерала, графа Сергія Каменського. Через східні ворота і міст був вихід на дамбу, яка пролягала до вулиці в напрямку Луцька. На дамбі були влаштовані винні погреби, котрі давали відчутний прибуток до казни міста й замку. Дерев`яні шлюзи утримували потрібний рівень води, яка, падаючи, крутила колеса млина.

24 грудня 1518р. у Бресті, своєю грамотою польський король Сигізмунд І дозволив князю Василю Сангушку утворити з села Ковле місто з наданням йому Магдебургського права. Він також дозволив улаштовувати там дві ярмарки кожного року — на свято Воздвиження Хреста Господня, та на четвертий день Різдва Христова. У 1536 році Ковель перейшов до королеви Бони. На той час місто мало уже багато населення. Там також знаходилася «Митна комора».

1518 рік довгий час вважався першою писемною згадкою про місто. Згодом було віднайдено запис, датований 1310 роком про народження польського короля Казимира Великого. А в 2004 році з'ясувалося, що ця дата належить іншому місту, що має схожу історичну долю. Це польське місто Коваль, Влоцлавського повіту. Саме тут, а не у Ковелі, народився польський король Казимир III Великий. Підтвердженням цього історичного факту стали матеріали, привезені краєзнавцем Анатолієм Суліком з міста Коваля. Понад 100 років ковельчани вважали своєю історію іншого міста. Вперше дата 1310 рік, як перша писемна згадка про Ковель, зустрічається у виданні 1897 року «Живописная Россия» (Санкт-Петербург). Цю історичну помилку можна пояснити співзвучністю назв обох міст (давня назва Коваля — Ковалє, а Ковеля — Ковлє), а також схожістю географічних та історичних даних. Наприклад, на захід від Коваля є місто Брест-Куявський, від Ковеля в тому ж напрямку також є Брест-Литовський, як його називали в давнину. І Коваль, і Ковель були засновані на островах серед боліт та річок.

В 16 столітті у Ковелі був кравецький цех, а також пекарський, гарбарський, шаповальський, панчошний, мясницький і кушнірський. Завдяки розвиткові ремісництва та торгівлі, місто швидко розвинулося. Про це свідчить і Ковельська волость, до якої належали два містечка — Жижва і Миляновичі, та села — Гриновичі, Шайно, Хотешів, Куйно, Красна Воля, Мощане, Дубова, 0блапи, Вербка, Гойшино, Бахова, Скулин і багато інших.

У 1543р. місто перейшло в управління ковельських старост, котрі турбувались про його благоустрій, були розпорядниками королівських прибутків, чинили суд і розправу над шляхтою і селянами.

Основу економіки міста становило дрібне товарне виробництво, що забезпечувало потреби місцевого ринку.

4 червня 1564р. Ковель зі своєю волостю переходить до Андрія Курбського — князя із Росії, з вимогою що той має дотримуватися литовського статусу і місцевих законів, а також не порушувати прав ковельських міщан. Коли князь Курбський помер, його тіло було поховано в церкві св. Миколая в с. Вербці. По проведених у 1848р. археологічних дослідах, членами Київської Археологічної Комісії не було найдено ані кісток, ані труни Курбського.

В першій половині 16 століття у Ковелі існувала школа, де учитель отримував «третій гріш» (зарплату) від місцевих церковних треб. Був у цьому місті також притулок для пристарілих та бідних. У Ковелі знаходилося декілька дерев'яних православних церков — Воскресенська, Благовіщенська та інші.

В 17 столітті і напочатку 18-го, Ковель починає занепадати і польські королі віддають це місто в оренду, як свою власність. Так у 1770р. отримав Ковель Дмитро Яблоновський за 18,000 золот і 24 гроша. Після двох років, Ковель переходить до краківського воєводи — Вацлава Жевуського.

У 18 столітті Ковель був значним ремісничим і торговельним центром Волині, в якому утвердилися товарно-грошові відносини.
Так наближається 1795р., коли ціла Волинь, а з нею і Ковель відходять до Росії. Це місто було оголошено «уездным городом Волынской губернии». Число населення міста з року на рік зменшується, життя завмирає, так що в 1863р. це колись велике і торговельне місто зі всіма пригородами нараховує ледве 37,644 жителів.

Мало кому відома подорож Тараса Шевченка по Волині, і перебування його в Ковелі у 1846р. Цей поет змалював багато пам'ятних будинків, могил, та зібрав багато народних оповіданнь, пісень і казок. Про цю подорож по Волині Шевченко написав у творі «Варнак».

У першій половині 19 століття ковельські міщани, з браку заробітків, кидали центр міста — займались рільництвом і городництвом. Але все-таки, бурхливий економічний розвиток міста випав на другу половину XIX століття. Реформа 1861 року дає поштовх для нового піднесення. Це сприяло прокладенню у 1873-му році через Ковель залізниці Брест-Київ, та лінії з Ковеля до Любліна та Варшави у 1877-му році. Символом міста, як міста залізничників, став вокзал, збудований 1907 року за проектом відомого українського архітектора О.Вербицького. Ковель за значимістю стає третім у Волинській губернії містом після Житомира та Рівного.

В той час зросла продуктивність і торгівля. Статистика 1893р. нараховує в Ковелі 15,116 людей, шляхти — 696, міщан — 13,032 та селян — 1,266. Православних церков було 4, костелів — 1, синагог — 1, єврейських домів молитви — 7. У місті Ковелі було також дві школи — одна хлоп'яча, друга дівоча; дві лікарні, вісім лікарів і дві аптеки. Крім того був один єврейський притулок для дітей, 1 друкарня, 2 фотостудії. Міські доходи того ж року нараховували 41,122 руб. Зареєстрованих ремісників було 384, робітників — 269, челядників — 75. Торговельних свідоцтв було видано 1,097, крамниць нараховувалося 194.
Головним предметом торгівлі у Ковелі було дерево, яке сплавляли рікою Турією до Гданська. Ця торгівля привела до винищення великих просторів лісу, збагачуючи шляхту, місцеве населення і купців.

На початку XX століття відкрито чимало готелів. Працюють тютюнова фабрика, винний склад, друкарня, книгарня, залізнична амбулаторія, школи, гімназія. Діє п`ять церков.
Ковельщина була колискою багатьом вченим, письменникам, артистам, імена яких прославили не лише синьооку Волинь, а й Україну. В цьому краї брали наснагу для творчості Т. Шевченко, І.Франко, П.Куліш, М.Старицький, М.Лисенко, М.Драгоманов. Саме тут матеріалізувались в слові Лесі Українки одвічні мрії українського народу про волю.

Проте, мирну працю Ковеля порушують Перша світова війна і революція. Місто зазнає відчутних втрат. Опинившись під Польщею, ковельчани відбудовують його, незважаючи на національний гніт і політичний геноцид, борються з поневоленням, і закономірно приходять до об'єднання із Східною Україною, як і всі волиняни.

Надзвичайно важкі випробування принесла Друга світова війна. За чотири роки окупації гітлерівці знищили 35 тисяч мирних жителів та військовополонених. Героїчна битва при звільненні Ковеля продовжувалась 127 днів і ночей, після якої лишились руїни і попелища. Вціліло лише кілька будинків. Ковельчани взялися за відбудову. Завдяки їх самовідданій праці в короткі строки відновила роботу залізниця, стали до ладу переробні підприємства, відбудовано житло та інші об'єкти соціально-культурної сфери.

Слави міста-красеня із високим рівнем економічного та соціально-культурного розвитку Ковель набув у другій половині минулого століття.

Основною рисою ковельчан завжди була працьовитість. Вони споруджують гігант машинобудування «Ковельсільмаш», нові об'єкти переробки, зокрема м'ясокомбінат, молокозавод, хлібозавод, заводи продтоварів, меблевий комбінат, швейну фабрику, будинки культури, кінотеатри.

Історія Ковеля надзвичайно багатогранна. Її торкнулося литовсько- руське управління і панування Речі Посполитої, царсько-російська колонізація і австро-угорське панування, сталінська диктатура і гітлерівська окупація, комуністично-радянська система і становлення незалежності України.
Від часу заснування місто було багатим на пам'ятки старовини, архітектурні споруди. На жаль, чимало з них зруйновано у полум'ї численних воєн. Цінною в архітектурному, а особливо в історичному сенсі, окрасою міста є приміщення колишньої аптеки Фрідріксона XIX століття, послугами якої користувалися Косачі, міської поліклініки (1910р.), Промінвестбанку (поч. XX століття). Вони зберегли елементи стилістики національного модерну і вирізняються із сучасної фонової забудови. Наразі в місті збережено 24 таких споруди.

Досить непроста доля духовних святинь міста Ковеля. З православних храмів до наших днів зберігся Свято-Воскресенський собор (1877р.), Свято-Михайлівська церква (поч. XX століття), що належать до цінних архітектурно-художніх зразків Волинської монументальної архітектури.

До пам'яток старовини належить споруда по вул. Незалежності, 125. Це колишня єврейська синагога (сер.XIX століття). Незважаючи на певні зміни в плануванні, будинок залишився унікальним зразком конструктивного рішення, зберіг характерні риси культової споруди.

До числа цінних в архітектурно-художньому плані зразків сакральної архітектури належить Михайлівська церква (1903р.).

Відлунням історичного минулого і культурної спадщини Ковеля є 28 пам'ятків, що перебувають під охороною держави. Зокрема, в місті споруджено пам'ятник Богдану Хмельницькому (1954р.), Меморіал Слави (1977р.), пам'ятник Лесі Українці (1991р.), Монумент на честь пам'яті жертв Другої світової війни (1996р.), Стелу пам'яті воїнам — інтернаціоналістам (2001р.), пам'ятник Тарасу Шевченку (2005р.). З ініціативи релігійних громад міста відкрито храм великомученика Пантелеймона, Собор Святого Дмитрія Солунського. Будується греко-католицький храм Блаженного Миколая Чарнецького. Тривають реставраційні роботи в приміщенні художньої галереї, однієї з найцікавіших споруд міста.

В міському історичному музеї зберігається та експонується понад три тисячі експонатів з історії міста Ковеля.

Ковель сьогодні — сучасне і знане місто не лише в нашій державі, а й за її межами. Місто є одним із найбільших залізничних вузлів Західної України, який має вагоме стратегічне значення для держави, з'єднуючи її з багатьма європейськими країнами. Також через Ковель проходять автошляхи Е373, Е85 європейського значення та М07, М19 державного значення.

Також Ковель відомий своїми спортсменами. Юлія Батенкова на паралімпіаді 2006 у Туріні завоювала 2 срібні та 3 бронзові медалі(лижні гонки, біатлон).На XIX літніх Олімпійських іграх у Пекіні виступала Остапчук Юлія (вільна боротьба, вагова категорія до 63 кг).

Ковель пережив злети і падіння, досягав розквіту і дощенту руйнувався, але завжди вставав у неповторній красі. Впродовж століть місто залишалося українським зі своїми звичаями, традиціями, культурою, мовою…

Текстовий зміст доступний згідно з ліцензією Creative Commons Attributions-ShareAlike (CC-BY-SA), http://creativecommons.org/licenses/by-sa/3.0/.
Джерело: Вікіпедія http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D1%8C.
Автори: http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9A%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D1%8C&action=history
Якщо Ви знайдете непрацюючі лінки, або неточності в описі, будь ласка Відправте повідомлення адміністратору
  PhotoUa.Net » Випадкові фото »












Контакты:

По вопросам сотрудничества обращайтесь:

ICQ: 59220196 или

Отправить сообщение
Авторизация:
Логин 
Пароль 
Регистрация
Всі зображення та фотознімки представлені на сайті захищені авторськими правами. Використання представлених на сайті фотознімків без письмового дозволу їх автора заборонено.
© Copyright 2003-2013, Ruslan Kobysj. All Rights Reserved.
Rambler's Top100 Rambler's Top100 Яндекс цитирования Фото каталог каталог сайтів [Vox.com.ua] Портал українця top.PhotoPulse.ru - рейтинг фоторесурсов